Погляд на себе і в майбутнє

«Я – педагог і особистість»

Кожна людина рано чи пізно замислюється над своїм майбутнім. Кожному треба зробити для себе той чи інший вибір. Хтось обирає тихе життя, а хтось – рутинне, складне. Я обрала друге. Я- учитель. Не один раз я повторювала ці слова!

 Так,  я учитель і завжди хотіла ним бути.  Мріяла стати гарним учителем, і потому питання «Учитель як особистість» для мене не останні.

  Моя професія - романтична, творча,  важлива для людства. Учитель – це творець. Творець з великої літери, бо творить він Людину. І якою буде ця людина, що після себе залишить, це і буде підсумком моєї роботи. Отже кожен учитель має замислитись: «А яка я людина? Який я вчитель?»        
          Так яким же  має бути учитель? Сотні разів я задавала собі це питання. Та зрозуміла, коли вперше переступила поріг кабінету, лише тоді, коли вперше обвела поглядом своїх перших учнів, тільки тоді, коли почула перший дзвоник на свій перший справжній урок, лише тоді я по справжньому зрозуміла, що означає бути учителем.

         Учитель має відчувати дитину, поважати її, будувати свою роботу так, щоб діти  відчували не домінування, а його підтримку. Я ціную ті моменти, коли діти проявляють свої найкращі якості, коли вірять в себе. Для мене це щастя, бо відчуваєш себе необхідним тим, хто сидить поряд із тобою в класі. Саме мої учні важливі в моєму вчительському житті. Я їх люблю, хоча вони всі різні.Адже тільки любляча людина здатна побачити в іншого те гарне, що є в глибині його душі. Тільки любляча людина вміє бути терплячою, слухати і чути, прийти на допомогу, поступитися, підкоритися. Тільки люблячий може бути чесним  і відповідальним за свої слова і вчинки, що не можна зрадити довіру маленьких людей.

Коли відчуваєш що неможна, неможливо бути нижче того, що вони люблять в мені, адже зараз я для них – найрозумніша, найдобріша, наймиліша. Заради цього відчуття я живу, страждаю, вчуся, пробую – адже я не можу зрадити нашу співпрацю.  

Учитель має бути терплячим. Терплячим до дитячих пустощів, вміти пробачати образи, пам’ятати, що кожна дитина – особистість, а особистість не можна кривдити своєю непримиренністю.

Учитель має нести радість. Вчити радіти дітей сонцю і дощу, навчальному року і канікулам, іспитам, важкій вправі. Знання не можна перекласти з однієї торбинки до іншої. Необхідно допомогти до них дотягнутися, а результат обов’язково буде. Це вже факт перевірений. Самостійно виконав важке завдання - радість, навчився писати твір – радість, зрозумів проблемне питання і знайшов на нього відповідь – радість. Велика радість пізнання!

Учитель має бути молодим душею. Адже працюючи з молоддю, ми заряджаємося енергією, оптимізмом, тому душа вчителя - з вогником. Запалити цей вогник в кожній дитині, виховати особистість здатну любити, співчувати, розуміти, терпіти, людину з палаючим серцем – завдання вчителя. І тоді люди повірять такій людині і підуть за ним.

  І, врешті решт, учитель має бути вільним, демократичним, аби виховати особистість, здатну відстояти свою точку зору, бути компетентним, креативним, комунікабельним, конкурентоспроможним у сучасному суспільстві.
 Так, я учитель, і в цьому сенс мого життя, іншої професії я для себе, поки що, не уявляю.

Кожен день на мене дивляться очі моїх учнів. За партами на моїх уроках сидить майбутнє України. І в цьому майбутньому  я також буду жити. І від того якими стануть ці діти, залежить не тільки життя держави, а і моє також.

«Урок закінчений», - кажу я дітям та кожен раз знаю, що мій урок має продовження. А продовжувати його буде саме життя.

У мене попереду сто доріг, сто дверей, за кожною з них нова доля, яку я зможу прожити разом зі своїми учнями.